Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року Справа № 923/782/14 Вищий господарський суду України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: приватного підприємства "Агро-Максі" розглянув касаційну скаргу Чиркіна Л.Ю. Каховського державного агротехнічного коледжуна постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2014у справі№ 923/782/14 господарського суду Херсонської областіза позовомКаховського державного агротехнічного коледжудоприватного підприємства "Агро-Максі"простягнення заборгованостіВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 17 липня 2014 року (суддя Клепай З.В.) в задоволенні позову було відмовлено.

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст.ст. 180, 181 Господарського Кодексу України, дійшов до висновку щодо неукладення додаткової угоди №1/04/13 від 01.04.2013р. до договору підряду на вирощування сільськогосподарської продукції із матеріалів Замовника, оскільки між сторонами не були узгоджені види та обсяги робіт, які позивач повинен виконати по вирощуванню сільськогосподарської продукції.

Господарський суд зазначив, що надані позивачем докази лише підтверджують можливість виростити на перелічених земельних ділянках сільськогосподарську продукцію, без визначення факту виконання будь-яких робіт, здійснених позивачем.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.11.2014р. (судді: Ліпчанська Н.В., Лисенко В.А., Савицький Я.Ф.) рішення господарського суду Херсонської області від 17 липня 2014 року залишено без зміни.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального права, вимоги позову про стягнення богу задовольнити.

Скаржник доводить що суди з порушенням норм ст.ст. 179, 180, 181 ГК України, ст.ст. 207, 208, 639 ЦК України, дійшли неправильного висновку про не укладення договору, вважає, що всі передумови при укладенні договору підряду від 01.03.2010 № 1/3/10 та додаткової угоди сторонами було дотримано; порушення норм ст.ст. 853, 882 ЦК України, оскільки замовником частково оплачено виконання робіт зрошення, що свідчить про прийняття робіт, зауважень до виконаних робіт замовником вчасно не надано, що свідчить про їх прийняття.

Відповідач у відзиві вважає доводи скарги незаконними та необґрунтованими, оскільки суди дійшли правильних висновків про не визначення сторонами предмету договору у зв'язку з не визначенням які саме роботи повинні бути виконані, не доведено фактичне реальне виконання робіт, тому просить оскаржувані рішення залишити без зміни, а скаргу без задоволення.

Позивач надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, відзиву, приходить до висновку, що касаційні скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 01 березня 2010 року між сторонами був укладений договір №1/3/10 на вирощування сільськогосподарської продукції із матеріалів замовника, відповідно до якого Коледж (Підрядник), зобов'язується виконати роботи по вирощуванню сільськогосподарської продукції на власних виробничих площах за завданням Підприємства (Замовника) своїми засобами з використанням матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити виконані Підрядником роботи. Під роботою в даному договорі розуміється результат економічної діяльності спрямований на отримання врожаю сільськогосподарської продукції, вирощеної Підрядником в незібраному вигляді, готовий до збирання (п.1.1., п.1.2. Договору №1/3/10 від 01.03.2010р.).

Строк дії договору встановлений до 31.12.2020р..

Таким чином сторонами укладений довгостроковий договір, який визначає, що відповідно до п.2 Договору сторони визначили, що Підрядник зобов'язується забезпечувати систематичне вирощування сільськогосподарської продукції на належній Підряднику на праві користування земельній ділянці сільськогосподарського призначення площею 96.76 га та розташованій в адміністративних межах Коробківської сільської ради Херсонської області, а саме: поля № 2,2,31; 2,2,33; 2,2,32; 2,2,34; 2,2,29.

Підрядник зобов'язаний виконати роботи пов'язані з підготовкою посівних площ, вказаних в п. 2.1. цього Договору, зрошувального обладнання і меліоративних систем поливу, захисту від бур'яну та хвороб та інші види робіт, що виконуються відповідно до технологічної карти по вирощуванню сільськогосподарської продукції.

Устаткування, обладнання та необхідні умови для виконання робіт визначених у пункті 2.2 цього Договору повинні бути надані Підрядником, але в разі необхідності устаткування і обладнання можуть бути надані (забезпечені) Замовником.

Тобто сторони домовились, що кожного року напротязі дії договору буде визначатись вид та обсяг робіт, оскільки основний договір містить лише загальні умови договору.

Позивач, як доказ узгодження сторонами виду та обсягів робіт у 2013 році посилається на Додаткову угоду №1/04/13 від 01.04.2013 р. до Договору підряду на вирощування сільськогосподарської продукції із матеріалів замовника від 1.03.2010 р. №1/3/10 відповідно до п. 1 та п. 2.1 якої Замовник і Підрядник, у зв'язку із зміною внутрішньої політики господарювання сторін, зміною цін на виконувані роботи, матеріали та інші послуги, пов'язані з вирощуванням сільськогосподарської продукції, погодились внести зміни та доповнення до нижче вказаних умов Договору підряду на вирощування сільськогосподарської продукції із матеріалів Замовника від 01.03.2010 року за № 1/3/10, виклавши їх у наступній редакції: "П. 2.1. Розділу 2 - Види робіт, що виконуються підрядником викласти з внесенням змін та доповнень у такій редакції: "Підрядник зобов'язується забезпечувати систематичне вирощування сільськогосподарської продукції на належній Підряднику на праві користування земельній ділянці сільськогосподарського призначення площею 339,09га, розташованих в адміністративних межах Коробківської сільської ради Херсонської області.

Оцінивши наведені умови, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сторони не узгодили види та обсяги робіт, які Коледж повинен виконати по вирощуванню сільськогосподарської продукції у 2013році та відповідно додаткова угода №1/04/13 від 01.04.2013 р. до Договору підряду на вирощування сільськогосподарської продукції із матеріалів замовника від 1.03.2010 р. №1/3/10 є неукладеною; оскільки акти виконаних робіт №10 від 28.01.2014р.; №186 від 30.11.2013р. були підписані Позивачем одноособово без залучення для їх підпису представників Підприємства, тому не можуть бути взяті судом до уваги.

Касаційна інстанція вважає висновки судів такими, що не ґрунтуються на виконанні вимог процесуального закону щодо всебічного та повного встановлення обставин справи, що мають значення для вирішення спору, такі висновки не відповідають правильному застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини з огляду на наступне.

Відповідно з нормами ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 180 ГК України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Суди дійшли висновку про неналежне визначення сторонами предмету договору, оскільки сторони не узгодили види та обсяги робіт, які Коледж повинен виконати по вирощуванню сільськогосподарської продукції.

Разом з тим, відсутність конкретизації щодо виду та обсягу роботи не свідчить про не визначення сторонами предмету договору, оскільки судами не надано оцінки, що така конкретизація може бути визначена сторонами в актах приймання-передачі виконаних робіт, які засвідчують результати виконання договору.

Слід врахувати, що умова, яка не визначена конкретно у договорі може бути виконана фактичними діями сторони договору, пов'язаними з виконанням умов такого договору.

У випадку прийняття стороною такого виконання другою стороною умов договору повинно вважатися погодженим, а договір - укладеним.

При з'ясуванні дійсної волі сторін суд повинен враховувати як умови договору так і інші докази в їх сукупності, беручи до уваги практику, яка склалася у взаємовідносинах сторін, звичаї ділового обороту, наступну після укладення договору поведінку сторін.

За наведених мотивів суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про не укладення договору не ґрунтуються на всебічно та повно встановлених обставинах справи.

Стосовно неврахування судом апеляційної інстанції односторонніх актів виконаних робіт слід зазначити наступне.

Згідно з вимогами ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Стаття 882 ЦК України передбачає, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, законом передбачено можливість складання одностороннього акту, що спрямовано на захист інтересів підрядника, якщо замовник безпідставно відмовляється від належного оформлення прийняття виконаної роботи.

Разом з тим, при вирішенні спору судами не було встановлено обставин, що вказують на повідомлення підрядником замовника про завершення роботи, виклик його для участі у прийманні результатів роботи, фактичного передання об'єкту в установленому порядку замовнику.

Зазначене має значення для висновку про те чи були підстави для складання одностороннього акту та констатації відмови замовника від зобов'язання по прийняттю виконаної роботи, а також для оцінки вимоги щодо оплати виконаних робіт на підставі одностороннього акту сдачі результатів роботи.

З аналізу наведених норм слідує, що закон пов'язує виникнення зобов'язання з оплати робіт з фактом їх виконання.

При цьому, слід зазначити, що сам по собі акт передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про виникнення такого зобов'язального правовідношення.

Вказівка, зокрема і в договорі (п.п. 6.1.-6.3., 7.2.), на акт передачі-приймання виконаних робіт свідчить, що з його допомогою визначено порядок та строки реалізації обов'язку замовника з оплати, який виникає саме у зв'язку з виконанням обумовленої роботи.

Таким чином з врахуванням наведеного судам слід звернути увагу на всебічне встановлення обставин, що вказують саме на факт виконання роботи, її завершення, що, відтак, вказуватиме на виникнення зобов'язального правовідношення.

Зважаючи на викладене та вимоги ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.11.2014р. та рішення господарського суду Херсонської області від 17 липня 2014 року у справі № 923/782/14 господарського суду Херсонської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун